Хімічні реактиви для обробки рентгенівських плівок

Щоб отримати чіткий знімок на радіографічній плівці після рентген-дослідження необхідно її проявити. Якість і достовірність зображення залежить від багатьох факторів: умов проведення діагностики, виду обладнання та матеріалів, точності розрахунку часу опромінення, а також від характеристик реактивів, що використовуються.

До хімічних реактивів для обробки рентгенівської плівки відносять:

Проявник. Дана речовина переводить приховане на плівці зображення видиме. Це досягається за рахунок хімічного розщеплення молекул бромаргіриту (броміду срібла), з яких складається емульсійний шар плівки. Там впливають частки желатину, що входить до складу проявника. На тривалість реакції впливають температура у приміщенні (не менше 20°С), концентрація активних речовин у реагенті. Загалом процес проявлення проводиться строго за часом, що дозволяє досягти максимальної контрастності, відсутності «вуалі» та необхідної достовірності результатів. Склад реактиву впливає на градієнт і зернистість зображення.

Фіксаж. Після проявлення емульсійний шар містить ще кілька срібла, для видалення якого використовується фіксаж. Цей реактив закріплює зображення та робить його стійким до світла. Фіксаж впливає безпосередньо на броміт, не розщеплюючи сульфат срібла. Тривалість обробки фіксажем залежить також від температури в кабінеті та кількості активних речовин. Крім того, концентрація фіксажу впливає на освітлення та стійкість зображення. Для визначення оптимального терміну фіксажу враховують, що він не повинен бути меншим за подвійний час прояву при однаковій температурі. Всього на проявлення та сушіння витрачається приблизно 30-40 хвилин.

Реактиви також поділяються на сухі і рідкі, для ручної і автоматичної обробки (в проявочной машині).